Сьогодні 07.08.2010р. члени Спілки "Нащадки переможців" виявили нове невідоме військове захоронення в урочищі Катлаван, що біля с. Польове (Бутівська сільська рада). Це вже другі останки радянського воїна, що виявлені членами Спілки в Сосницькому районі. першим був офіцер радянської армії, що загинув в урочищі Бір біля с. Бондарівка у вересні 1941 року. Даний воїн був артилеристом і загинув біля радянського тягача, що був знищений ворогами.
Нововиявлене захоронення було знайдене завдяки Іващенко Ользі, яка пожертвуючи власним часом, всупереч особистим інтересам, виділила час і приїхавши на місце вказала точно місце поховання. Дуже вдячний цій жінці а також її мамі, яка також вказувала на місце захоронення і їх свідчення співпали.
На місці невідомої могили, був бур`ян також вона була повністю невідома і занедбана. Також слід відзначити, що її вже хтось розкопував, оскільки кості у захороненні були у хаотичному стані. Дуже тяжким духовно був той момент, коли доводилось дивитись на череп людини, що загинула захищаючи рідну землю і через 69 років не може бути належним чином похована і увічненна. Лякає байдуже ставлення сільської ради, яка не просто недопомагає пошуковій роботі, а навпаки вставляє різні перепони в роботу Організації на її теритрії.
На офіційний запит, стосовно наявності на території Бутівської сільської ради військових поховань обліковани (відомих) тобто, братских чи поодиноких захоронень, що про них є відомо сільській раді, за ними здійснюється догляд і тому подібне. Сіьська рада вказала, що жодного облікованого військового захоронення на її території немає. Це відповідає Горда А .І, (сільсумй голова). Тобто, він офіційно повідомляє Організації, що навіть боатської могили на території сільскиї ради немає. Одтже випливає, що майже 400 воїнів, які захоронені у с. Бондарівка та с. Бутівка у братських могилах у центрі села ніде не рахуються і сільска рада навіть невизнає їх за військові захоронення. Виходить так!
Шкода. Такі ми погані нащадки таких великих переможців. Однак кожен з нас же має своїх рідних, які лежать у таких самих братських могилах по свій Європі. І них ми не рахуємо. Вони є нікому непотрібними З цим листом від сільстклї ради я ще буду розбиратись і все ж таки думаю досягну успіху і встановлю скільки ж солдат і офіцерів поховані у братських могилах у Бітівській сільскій раді і встановлю відомі сільській раді імена солдат, що там поховані з метою їх занесення до бази військових поховань. Цього залишати так неможна!
Уже на початку 2011 року, буде представлено першу частину районної бази військових поховань, з якісно новим підходом до її формування і встановленням імен, тих хто похований у кожному селі селищі чи хуторі!
Сьогодні при проведені пошукової роботи, також , мене вразив той факт, що на місце виявлення останків не прибула слідчо-оперативна група, як цього вимашає ч. 1 ст. 24 Закону україни "Про поховання та похоронну справу", що є грубійшим порушенням закону. Це обгрунтувалось тим, що по даному чоловіку доведеться писати 70 аркушів бумаги, це дуже багато писанини і мороки. Я хочу запитати : "А за що ж тоді наша дорогенька міціліція оримує гроші?" За те що просиджує у кабінетах та вибиває зізнання у невинних. Лише цим себе і рекомендує і показує. А звичайний обовязок, уже виконати слабо! Мені соромно, за наших доблесних правоохоронців! Тому, останки виявленгго солдата, довелось передати добродушному жетелю с. Бутівка Антоненку Федору Віталєвичу , яки надає неоціниму допомогу Спілці у проведенні пошукової роботи. Якби не було таких свідомих людей, то світ точно вже б занепав у бруді, зневазі, байдужості. А це дуже страшно. Отже, останки людини, яка загинула захищаючи їхнє село, навіть сільській раді не потрібні і відношення до них є схожим на ставлення звичайного сміття, що не приюирається з наших вулиць.
З цим треба закінчувати. Члени Спілки офіційно завляють, що подбних випадків з боку органів державногї влади чи органів місцевого самоврядування терпіти не будуть і діятимуть у точній відповідності до Законів України і їх громадської моральності.
Сподіваюсь на підтримку активу району у нашій нелегкій справі.
Пошук і належним чином увічнення воїнів, що загинули у Великій Вітчизняній війні є нашим обовязком, якщо не законодавчим, то точно ж моральним.
Голова Спілки "Нащадки переможців" Я. С, Тібеж
